+38 095 066 29 77
+38 067 372 19 20

Чернівці в ретроспективі

Перейти у фотогалерею...

Упродовж своєї багатолітньої історії, залежно від того, до складу якої держави місто прапор Чернівцівналежало, мінялося звучання його назви. Німецькою - Czernowitz, румунською - Cernauti, польською - Czerniowce. У давніх грамотах зустрічається Czernowicz, Csernowicz, Tshernowiz, Tschernowitz і Cernaskij Torg.

Як звично для старовинного міста, з тих давніх часів збереглися перекази про походження назви, а науковці намагаються дати відповідь, спираючись на історичні літописи та інші документи. Є три основних версії походження назви міста Чернівці.

Ось,наприклад, як подано в професора В.Ботушанського одну з версій: «Що стосується назви «Чернівці», то уже досить давно висуваються різні версії. Одні дослідники вважають, що ця назва пов’язана з літописною назвою давнього міста «Черн», тобто чорного міста (Чорнограда), бо споруджене воно з чорного дерева і обнесене чорними земляними валами, на відміну від Білгорода, зведеного з білого каменю».

Історія Чернівців пЧернівці в ретроспективіочинається від найдавніших часів. Великий вплив на його розвиток спричинило розташування на межовій території великих держав.
Початки Чернівців дослідники слушно відносять до епохи Київської Русі. Зокрема, досліджене Б.Тимощуком Ленковецьке городище з ХІІ - сер. ХІІІ ст. інтерпретоване як давні Чернівці – прикордонне місто Галицько-Волинського князівства, осередок князівської адміністрації і військового гарнізону. Під прикриттям невеликої, але добре укріпленої фортеці розвинувся міський посад, теж укріплений оборонними ровами.

Адміністративний і оборонний центр Чернівців знаходився на лівому березі Пруту, разом з Коломиєю і Снятином утворюючи попрутську систему укріплених міст. На правому березі, на підступах до Пруту з боку гір розташовувалась система сторожових фортець, залиЧернівці в ретроспективішки яких відомі у Спасці, г. Цецені, Горечі, Остриці і Молодії.

У тих часах міста на наших землях не мали юридично визначеної території і численні поселення по обох берегах Пруту могли вважатись передмістями по відношенню до укріпленого дитинця та посаду.

Вважається, що укріплений центр первісних Чернівців був знищений на вимогу ординського хана Бурундая у 1259 р., після чого вже не відновлювався.
Однак місто продовжувало жити. Зокрема, у грамоті молдавського господаря Олександра, наданій у 1408 р. для львівських купців, воно виступає як важливий торговий центр, осередок митної адміністрації Молдавського князівства. Очевидно, це вказує на існування Чернівців у давніших часах, у тому числі і у ХІV ст. ПрЧернівці в ретроспективіоте його центр локалізується вже на правому березі Пруту.

У середині ХІV ст. вся Буковина, і Чернівці зокрема, потрапляє під владу Угорщини, а потім – Молдавського князівства. З 1457 року, після адміністративної реформи, місто стає центром волості і з цього часу повільно, але невпинно розростається, незважаючи на довгі періоди занепаду та іноземного панування.

З 1488 р. Чернівці стають уже центром повіту й отримують міське самоврядування за магдебурзьким правом, а його жителі отримують волю.
У часи Молдавського князівства Чернівці були невеликим населеним пунктом, локалізованим на ділянці між церквою Св.Параскеви, Фонтанною площею (стик вулиць П.СагЧернівці в ретроспективіайдачного і Шолом-Алейхема), старою школою по вул. Синагоги і Турецьким мостом. Центром міста був Старий ринок. Найбільше вражали подорожуючим того часу дерев’яні храми – справжні витвори мистецтв.

У 1538 році Молдавське князівство підкорилося султанові Сулейманові Пишному, і Чернівці опинилися в складі Османської імперії.
Пізніше Буковина разом з Чернівцями не раз стає театром військових дій у численних турецько-польсько-козацько-російських війнахЧернівці в ретроспективі.

В кінці ХVІІІ століття, внаслідок російсько-турецької війни 1768-1774 рр. за Кучук-Кайнарджийським мирним договором Буковина відійшла від Молдови до Австрії. Чернівцям була відведена особливо важлива роль в освоєнні краю, що привело до швидкого росту міста. У період з 1786 до 1849 р. місто було центром Чернівецького округу, що входив до складу провінції Галіція, а з 1849 р. – центром Буковинського краю. Це сприяло його економічному розвитку. На 140 років припинилася війни.

Період кінця ХVІІІ – сер. ХІХ ст. був дуже важливим в історії будівництва міста. В цей час було розпочато формування містобудівної структури міста, відбулася закладка основних напрямків забудови вулиць.

У першій половині ХІХ ст. будується значна кількість капітальних споруд, визнаних у наш час пам’ятками архітектури. У середині ХІХ ст. газети відмічали особливу інтенсивність будівництва. Згідно з одним із газетних повідомлень, у той час у Чернівцях будинки виростали «немов гриби після теплого літнього дощу».Чернівці в ретроспективі

Місто розбудовувалося й розвивалося. У 1866 р. до Чернівців підійшла залізнична колія зі Львова, що мала стати однією з ділянок трансконтинентального шляху з Європи до Індії. У 1875 р. відкрито університет ім. Франца Йосифа І – п’ятий на українських землях після Львова, Харкова, Києва та Одеси. У 1897 р. чернівецькими вулицями пролягла лінія електричного трамваю – третя в Україні після Києва та Львова.

У другій половині ХІХ ст. і на поч. ХХ с. населення міста і його передмість постійно збільшувалось. Відбувалася поступова інтеграція прилеглих громад на обох сторонах Прута в один урбаністичний комплекс.
У «габсбурзький» період своєї історії (до листопада 1918 р.) Чернівці, власне, й отримали свій вигляд центральноєвропейського міста з властивим Чернівці в ретроспективідля Австро-Угорщини типом архітектури та міської інфраструктури. У цьому найвіддаленішому на схід місті імперії сформувався космополітичний, поліетнічний склад населення. Клімат «габсбурзьких» Чернівців творили різноманітні релігійні та культурні традиції українців, румунів, поляків, євреїв, німців.
«Золотий час» та мирне життя міста Чернівці й Буковини у ХХ столітті зруйнували перша світова війна, окупація Румунією, друга світова війна, радянська окупація…

Сучасні Чернівці – це місто з багатою історико-культурною спадщиною,
що є гордістю не тільки Чернівців, але й усієї країни.
Але, Чернівці Вас приємно здивують не тільки своєю красою,
але і неповторністю, толерантністю та теплотою своїх мешканців.
Ви захочете повернутись до Чернівців ще не один раз…

 

Джерела інформації

1. Богдан Колосюк. Містобудівна спадщина Чернівців Архітектурна спадщина Чернівців Австрійської доби: Матеріали міжнародної наукової конференції (Чернівці, 1-4 жовтня, 2001 р.). – Чернівці: Золоті литаври, 2003. - С.18-25.
2. Еміль Крупник: "У пошуку втрачених Чернівців"... http://bukinfo.com.ua/show/news?lid=22726
3. Коротун Ірина. Етапи розвитку та забудови міста Чернівці. Формування історико-культурної заповідної території. Архітектурна спадщина Чернівців Австрійської доби: Матеріали міжнародної наукової конференції (Чернівці, 1-4 жовтня, 2001 р.). – Чернівці: Золоті литаври, 2003. - С.9-17.
4. Могитич Роман. Містобудівний розвиток Чернівців у ХІV –ХІХ ст. Шляхи охорони урбаністичного середовища міста Архітектурна спадщина Чернівців Австрійської доби: Матеріали міжнародної наукової конференції (Чернівці, 1-4 жовтня, 2001 р.). – Чернівці: Золоті литаври, 2003. - С.26-34.
5. Танащик Д. Чернівці (місто на межі тисячоліть). – Чернівці: «Родовід», 2016. – 80 с.
6. CZERNOWITZ: Історичні вулиці, будинки та видатні особистості: урбаністичні есеї /І. Мельник, Л.Щербанюк, О.Любківський. – Чернівці: Друк Арт, 2015. – 416 с.

web-master.cv.ua