+38 095 066 29 77
+38 067 372 19 20

Чернівецькі площі

Перейти у фотогалерею...

Центральна площаЦентральна площа

    Серцем Чернівців є Центральна площа на чолі із Ратушею.  До 1918 р. площа мала офіційну назву Ringplatz (площа Ринок), до 1940 р. – (площа Возз’єднання).

   Архітектурний ансамбль площі Ринок почав формуватися на рубежі ХVІІІ-ХІХ ст. і став уособлювати нове обличчя міста, яке впевнено набирало європейського лоску.

   На площі впродовж віків, аж до середини ХХ століття, зазвичай по понеділках та п’ятницях, проводився ринок.

   Завершеного вигляду площа отримала лише в 1848 році, коли тут була збудована Ратуша як символ набуття Чернівцями повноцінного місцевого самоврядування. Центральна площа РатушаРатуша розташована на підвищеному південному боці площі, що підкреслює схил у напрямку північної долини річки Прут. Вона назавжди закріпила за площею статус центру міста і головного осередку міського життя. Споруда є одним із символів Чернівців і справляє враження найвищої.

   З балкона ратуші колись працівники магістрату промовляли до громадян трьома мовами, Центральна площаінформуючи про події у світі та місті. Влаштуватися на роботу поліціянта, не знаючи принаймні трьох мов, у мультикультурних Чернівцях зламу ХІХ-ХХ століть було абсолютно неможливо!

   Столиця Буковини, розташована на перетині Сходу і Заходу, Півночі та Півдня, завжди вирізнялася національною та релігійною толерантністю. Можливо, така рівновага зумовлена тим, що Чернівці знаходяться під Божим благословенням, оскільки Центральна площа, яка є серцем міста, цілковито відповідає архітектурному «Правилу Семи V» (Семи доріг), розробленим на прохання ЮНЕСКО в 1948 р. Сюди сходиться 7 доріг, які стали кровоносною і дихальною системою населеного пункту. І серед них національна або головна муніципальна дорога, яка перетинає місто.

   Від площі променями відходить сім вулиць. Колись було 7 готелів, 7 різних держав вивішували свої прапори на шпилі ратуші. Центральна площаУ центрі стояло 7 різних пам’ятників та пам’ятних знаків. Чернівці знаходяться в 7-бальній сейсмічній зоні. Сім австрійських цісарів змінилось за той час, коли Австрія володіла Чернівцями (з 1174 по 1918 рр.).

   Ратуша своїм імпозантним виглядом визначила характер наступної забудови площі та прилеглих вулиць. Упродовж другої половини ХІХ – початку ХХ ст. тут постали нові презентабельні будівлі, а старі були перебудовані. На початку ХХ ст. більшість будівель були перебудовані під першокласні готелі й вишукані ресторації та кав’ярні.

Центральна площа   12 листопада 2004 року у місті народилася нова традиція: рівно о 12 годині пополудні з балкончика під годинником на ратушній вежі лунає мелодія славнозвісної пісні “Марічка” у виконанні муніципального трубача.

   Міська ратуша і досі залишається однією з найважливіших будівель обласного центру, справжньою перлиною його архітектурної скарбниці.

   Перлинами архітектури Центральної площі, крім міської Ратуші, є будівлі Чернівецького художнього музею (колишня Дирекція ощадних кас у Чернівцях), колишніх готелів «Золотий лев», «Під Чорним орлом», «Париж», «Вайс (Білий)», «Бель В’ю (Чудовий вид)», кав’ярні «Габсбург» тощо.

   У 2008 р. на Центральній площі було відкрито пам’ятник «Трояндам, якими підмітали тротуари Чернівців». В основі пам’ятника лежать слова відомого німецького журналіста Георга Гайнцена, сказані ним про «золоті часи» міста:

«Чернівці – на півдорозі між Києвом і Бухарестом, Краковом і Одесою – були таємною столицею Європи,
де тротуари підмітали букетами троянд, а книгарень було більше, ніж кав’ярень».

Георг Гайнцен

 Театральна площа

Театральна площа

    Одна з найгарніших площ міста Чернівці – Театральна. Вона існувала на цьому місті ще наприкінці ХVІІІ ст., маючи на той час значно скромніший вигляд і назву Зерновий ринок, оскільки тут продавали зерно. Коли почали торгувати рибою, то назва змінилася на Фішпляц (рибну площу).

Театральна площа, музично-драматичний театр Ольги Кобилянської   Наприкінці ХІХ ст., коли всі чернівецькі майдани було перейменовано на честь монарших осіб, цей майдан отримав ім’я Єлизавети – надзвичайно красивої жінки, дружини австрійського цісаря Франца Йосифа, і став площею Єлизавети.

   У міжвоєнний період площу назвали на честь Васіле Олександрі – відомого румунського письменника, публіциста, фольклориста, який деякий час проживав на Буковині. А 1944 року площа отримала сьогоднішню назву – Театральна.Театральна площа

   На Театральній площі завжди – і в свято, і в будень, і вдень, і пізно ввечері – людно. Сюди приходять погуляти чернівчани різного віку: відпочивають, ведуть приємні розмови, граються з дітьми. Театральна площаЗ ранньої весни і до пізньої осені палахкотять на клумбах яскравими барвами різноманітні квіти. А ввечері особливої урочистості їй надає Алея зірок – бо чим ми гірші від Голівуду? На алеї викарбувані імена відомих діячів культури Чернівців та Буковини:  Дмитра Гнатюка, Павла Дворського, Левка Дутківського, Василя Зінкевича, Володимира Івасюка, Івана Миколайчука, Миколи Мозгового, Софії Ротару, Сіді Таль, Йосипа Шмідта, Назарія Яремчука та багатьох інших.Театральна площа, алея зірок

   Гарна площа і взимку, коли розлогі дерева – в паморозі, прикрашені електричними гірляндами.

   Окрасою театральної площі та всього міста Чернівці є Чернівецький музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської, будівля колишньої Торгово-промислової палати Буковини (сьогодні - Буковинський державний медичний університет) та колишній Єврейський народний дім (сьогодні - Центральний палац культури).  

Площа ФілармоніїПлоща Філармонії

   Площа Філармонії – одна із затишних і ошатних площ міста Чернівці. До 1880 р. вона мала назву Mehlplatz (Борошняна площа), пізніше – площа Рудольфа (сина і єдиного спадкоємця цісаря Франца Йосифа І). Потім з 1918 р. це була  Piata Dacia (площа Дакія), а з 1944 – площа Перемоги. І з 1949 р. – площа Філармонії, що їй найбільше пасує. 

   Забудова площі здійснювалась в австрійський період. Більшість будинків належала приватним власникам.Площа Філармонії

   У центрі площі знаходиться споруда, яка вже понад 125 років добре знайома чернівчанам та гостям міста. Це приміщення Чернівецької обласної філармонії, яке з 10 грудня 1877 року є місцем культурного відпочинку городян. Воно було збудоване на кошти Чернівецького музичного товариства.

Площа Філармонії, готель «Брістоль»   На сцені філармонії в різні роки виступали Сидір Воробкевич, Кароль Мікулі, Антон Рубінштейн, Енріко Карузо, Соломія Крушельницька, Микола Лисенко, Федір Шаляпін, Йозеф Шмідт та багато інших співаків та музикантів європейського й світового рівня.

   Сьогодні Чернівецька обласна філармонія зі своїм творчим складом артистів стоїть у перших лавах провідних філармоній України.

   Площу Філармонії прикрашає ще одна імпозантна будівля, це приміщення колишнього готелю «Брістоль». Цю ділянку в самому центрі міста 1904 р. придбали підприємливі чернівчани Йозеф Ландау та Макс Майснер, які вирішили спорудити на ній сучасний багатоповерховий готель. Їм вдалося побудувати найрозкішніший на той час чотириповерховий готель «Брістоль» зі стилізованою вежею, який став архітектурною домінантою цієї частини історичного середмістя.

Площа Святої МаріїПлоща Святої Марії

   Донедавна площа Святої Марія мала назву площа Турецької криниці. Саме на цій площі знаходиться турецька криниця. З нею пов’язана романтична легенда про кохання турецького паші до простої української дівчини. Зустрівши якось біля криниці красуню, де вона брала воду, паша безтямно закохався і запропонував стати однією із своїх дружин. Але горда дівчини відмовила чужоземцю. У відповідь на це паша заборонив міщанам брати з криниці воду. Наступного дня красуня знову прийшла сюди. Площа Святої Марії (Турецька площа)Однак коли зраділий паша наблизився до неї, вона кинулася у криницю. 

   З водою у Чернівцях було сутужно, бо вона залягала на великій глибині, тому жителі користувалися природним джерелом. Уперше воно було облаштоване 1793 року і називалося «Панською криницею», оскільки знаходилось поблизу земельно-княжої церкви (Благовіщення). Назва «Турецька криниця» з’явилася трохи пізніше (1797 р.). Її шпиль увінчував півмісяць, надаючи їй екзотичного «турецького» вигляду.

   На площі Святої Марії знаходилась міква, яка була надзвичайно важливим об’єктом у житті єврейської громади. В сутужні часи євреям дозволялося навіть продати синагогу для того, щоби облаштувати мікву. Згідно з біблейським законом кожна ритуально нечиста людина стає чистою тільки після того, як вмиється у воді. Площа Святої Марії (Турецька площа)Для цієї мети і служив обладнаний для ритуального купання басейн. Міква слугувала Чернівецькій єврейській релігійній громаді і в час входження краю до складу королівської Румунії. Працює вона і нині, але вже в іншому статусі. Після проведення ремонту вже після 1944 року вона стала лазнею і діє досі. 

   На площі неподалік Турецької криниці упродовж кількох століть стояла православна церква Успіння Марії. У 1876 році храм було перенесено на Калічанку (мікрорайон м.Чернівці).

   Вінчає площу Турецькій міст. Точної дати його спорудження немає, проте в 1854-1865 рр. він вже ремонтувався. Цей міст завжди надихав митців і поетів. Від мосту вверх піднімається невеличка вуличка, яка носить назву Турецької. Це одна з прадавніх вулиць старого міста.

Соборна  площа

   Соборна площа – одна з найдавніших і найбільш людних площ міста Чернівці. Якщо в давні часи тут збирався торговий люд, то нині тут відбуваються всі міські святкування, концерти, фестивалі, народні гуляння.

Соборна  площа   Спочатку площа називалася Дров’яна, потім Кримінальна, від 1875 р. – Австрії, від 19918 – площа Гіка Воде, від 1944 – Радянська, з 1993 – Соборна. У цих назвах цілковито відбилась її історія.

   Західна частина площі виникла уже в 1786 р. і була призначена для торгівлі худобою. Пізніше почали торгувати деревиною, за що отримала однойменну назву. З кінця ХVІІІ ст. на площі відбувались двотижневі Петрівські ярмарки, які сприяли піднесенню міської торгівлі. Українці назвали її «Гострим пляцом», а старожили так її називають досі.

   Найстаріша споруда площі – приміщення карного суду та в’язниці. Воно збереглось донині і виконує ту ж функцію (слідчого ізолятора).

   Забудова площі здійснювалася переважно в австрійський період як адміністративними, так і приватними будівлями. Фактично обличчя площі визначає збудоване у 1871-1874 рр. приміщення цісарсько-королівського Буковинського крайового уряду. Будинок дуже гарно оформлений всередині. Особливо другий поверх. Широкі сходи, переходи, зала для прийомів, де зустрічали коронованих осіб, представників інших держав, багатьох поважних гостей.

   Територія нинішнього скверу на Соборній площі з прилеглими будинками колись складали площу Франца Йосифа, яка власне утворилася завдяки споруді Буковинської крайової управи.

   Цікавою є історія будинку навпроти, що нині має №3 на вулиці  Митрополита Євгена Гакмана. Наприкінці 1924 р. у Чернівцях була відкрита консерваторія музики і драматичного мистецтва. Сьогодні – це приміщення Чернівецького училища мистецтв ім. С.Воробкевича. За час існування училища звідси вийшло чимало талановитих музикантів, композиторів, співаків. Серед них  Євген Савчук, Софія Ротару, Степан Сабадаш, Юрій Гіна, Микола Мозговий, Павло Дворський, Іво Бобул, Іван Миколайчук, Катерина Бужинська, Павло Приймак, Петро Приймак.

 

Джерела інформації:

1. Никирса М. Чернівці. Документальні нариси з історії вулиць і площ. – Чернівці: Золоті литаври, 2008. – 452 с.

2. Танащик Д. Чернівці (місто на межі тисячоліть). – Чернівці: «Родовід», 2016. – 80 с.

3. CZERNOWITZ: Історичні вулиці, будинки та видатні особистості: урбаністичні есеї .Мельник, Л.Щербанюк, О.Любківський. – Чернівці: Друк Арт, 2015. – 416 с.

web-master.cv.ua